Чудо в камері №7

Мемо був дорослою людиною, але тільки на вигляд, а ось інтелект і світогляд у нього відповідали рівню шестирічної дитини. Проживав цей чоловік у будівлі, що зазнала ветхості, а ось самотнім він не був, бо була у нього дочка Ова. Мемо дуже любив свою дочку і хотів порадувати її подарунком, про який вона мріяла, і то був рюкзак. І такий був у продажу, причому він був останнім і купує його комісар поліції. На ґрунті цього між Мемо та комісаром виникає конфлікт. Те, що сталося, залишило неприємний осад у душі Мемо. А за деякий час дочка комісара, катаючись на льоду, падає, і удар припадає на потиличну ділянку.

Мемо побачив дівчинку, що лежала непритомна на льоду, і почав допомагати їй. У цей час випадковий перехожий не зрозумів, що відбувається і звинуватив Мемо у пристаннях до дівчинки. На Мемо лягають жахливі звинувачення у спробі згвалтування особи, яка не досягла повноліття, а також викрадення та вбивства. Поліцейські вирішують використати факт інвалідності затриманого, щоб змусити Мемо погодитися з обвинуваченнями, що висуваються проти нього.

А ось доказів проти Мемо і немає, але це не береться до уваги. Після виконання відповідних процедур Мемо був поміщений у сьому камеру, де перебували найжорстокіші в'язні. Мемо доводиться зазнати чимало випробувань, але його товариші по камері змогли розібратися в тому, що він невинна і абсолютно наївна людина. І наглядач вірить у невинність Мемо, і вирішує взяти опіку над Овою. Комісар поліції загрожує Мемо заподіяти шкоду Ове і тому нічого не залишається, як визнати свою провину у вбивстві дівчинки, через що його засуджують до страти.