Орнамент вбивства

Убивство людина здійснює або від безвиході, коли доводиться захищатися, або ж, коли їй щось потрібно від жертви. Але буває і такий мотив, який має абсолютно жахливий вигляд і пов'язаний він з особливим устроєм психіки людини. Змінене сприйняття реальності та оточуючих людей стає поштовхом до пошуку нових способів задоволення. Психічно хворій людині хочеться переступити межу. Нерідко заборонену. Пов'язану з життям і смертю. Дехто стає маніяком і починає вбивати людей, абсолютно не причетних до його персональних проблем.

Так, в одному місті завівся серійний вбивця, відшукати якого поліція поставила собі першочерговим завданням. Почерк маніяка був характерним, адже на місці свого злодіяння він залишав оздоблені тіла і додавав до них вірші. Кожна жертва маніяка являла собою жахливий об'єкт мистецтва. Очевидним було, що маніяк отримував задоволення не тільки від процесу вбивства, а й від подальшого прикрашання тіла. Для профайлерів така поведінка розшукуваного вбивці доволі красномовна, і фахівці можуть визначити не тільки рід діяльності маніяка, а й риси його зовнішності та особливості поведінки.

Але на місце подій приїжджають двоє поліцейських детективів, не схожих на особливих професіоналів, ще один із них обурюється тим, що їх викликали раніше, ніж криміналістів. Асуман також не знає, що робити. Саліх вирішує висловити претензії начальству, адже криміналісти частенько стали спізнюватися з виїздом на місце подій. Бос вважає, що обов'язками Саліха є прибути на місце злочинів і побачити тіло жертви. Асуман доводиться в супроводі колеги вирушати до родички вбитого і ставити цілком стандартні запитання. І стає відомо про ще одне вбивство в схожому стилі, що й попереднє.